налобник
НАЛО́БНИК, а, ч.
1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник.
– Ні, брат! У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер).
2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня.
При розкопці курганів Вишневої могили знайдено золотий кінський налобник (з газ.);
Фігурний налобник для коня.
3. Жіночий головний убір.
З поховання X – XI ст. біля с Городниці над Дністром видобуте шите “чільце” – налобник – прикраса жіночого одягу (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- налобник — нало́бник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- налобник — -а, ч. 1》 Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. 2》 Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налобник — НАЛО́БНИК (металеве покриття, яке захищало в старовину лоб воїна від ушкодження), НАЧІ́ЛЬНИК. — У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер); На йому.. якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- налобник — НАЛО́БНИК, а, ч. 1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. Мідний налобник. 2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня. Фігурний налобник для коня. Словник української мови в 11 томах