1. Словник української мови в 11 томах

налобник

НАЛО́БНИК, а, ч.

1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник.

Мідний налобник.

2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня.

Фігурний налобник для коня.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налобник — нало́бник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. налобник — -а, ч. 1》 Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. 2》 Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. налобник — НАЛО́БНИК, а, ч. 1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. – Ні, брат! У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер). 2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня. Словник української мови у 20 томах
  4. налобник — НАЛО́БНИК (металеве покриття, яке захищало в старовину лоб воїна від ушкодження), НАЧІ́ЛЬНИК. — У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер); На йому.. якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови