наловчитися
НАЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм.
Набути вправності, уміння, навику в чому-небудь.
Кум городив пліт і запросив мене, щоб я допоміг йому. Так я там коло того плота так наловчився, що вже потім і сам почав городити (М. Ю. Тарновський);
Було мені з ним [теодолітом] мороки,., поки випросив у землевпорядників, а поки наловчився [користуватися], то й штани на колінах протер (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наловчитися — наловчи́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- наловчитися — див. звикати Словник синонімів Вусика
- наловчитися — -чуся, -чишся, док., розм. Набути вправності, уміння, навику в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наловчитися — Наламуватися, наламатися, поналамуватися, озвичаюватися, озвичаїтися, поозвичаюватися, призвичаюватися, призвичаїтися, попризвичаюватися, звикати, звикнути, звикти, позвикати, навикати, навикнути, понавикати, див. засвоювати, практикувати, привикати Словник чужослів Павло Штепа
- наловчитися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм. Словник синонімів української мови
- наловчитися — НАЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Набути вправності, уміння, навику в чому-небудь. Навіть у маленькі спостережні віконця заборол наловчилися [галичани] втикати стріли (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 120); Було мені з ним [теодолітом] мороки,. Словник української мови в 11 томах