1. Словник української мови у 20 томах

налупити

НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., розм.

1. чого. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін. з чого-небудь очистити в якійсь кількості.

І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин (Біблія. Пер. І. Огієнка).

2. що, чого. Висидіти (про птахів);

// кого, вульг. Народити (про людей).

– Помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Яновська).

3. розм. Сильно побити кого-небудь.

Хотів [Микита] вискочити з рову та й скільки духу гнати, не озираючись. Побоявся тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко);

Папа здорово маму налупив (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налупити — налупи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. налупити — див. побити Словник синонімів Вусика
  3. налупити — -луплю, -лупиш; мн. налуплять; док., перех., розм. 1》 Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості. 2》 Висидіти (про птахів). || вульг. Народити (про людей). 3》 розм. Сильно побити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. налупити — ВИСИ́ДЖУВАТИ (про птахів — сидячи на яйцях, плодити пташенят), ВИВО́ДИТИ, НАСИ́ДЖУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ЛУПИ́ТИ розм. — Док.: ви́сидіти, ви́вести, насиді́ти, ви́лупити, налупи́ти. Зозуля.. не в'є гнізда, не висиджує писклят (В. Словник синонімів української мови
  5. налупити — НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., перех., розм. 1. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості. 2. Висидіти (про птахів); // вульг. Народити (про людей). — Помрете, й сліду по вас не зостанеться. Словник української мови в 11 томах
  6. налупити — Налупити, -плю́, -пиш гл. Начистить. Словник української мови Грінченка