1. Словник української мови у 20 томах

налупитися

НАЛУПИ́ТИСЯ, луплю́ся, лу́пишся; мн. налу́пляться: док., розм.

1. Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися.

Вже як налупилось, то й вилупиться: колись таки дождемось! (Номис).

2. Вивестися, вилупитися (перев. про пташенят).

А він [хробак] ото з літа жигне та й покладе під шкіру яєчка, а з них за зиму налупиться ота погань і живе там до весни (І. Багряний);

// вульг. Народитися (про дітей).

3. вульг. Те саме, що наї́стися.

Налупивсь, як рябко дерті (Сл. Б. Грінченка);

За одне Йосьці дякую, що [ковбаси] налупитися дав (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налупитися — налупи́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. налупитися — -луплюся, -лупишся; мн. налупляться: док., розм. 1》 Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися. 2》 Вивестися, вилупитися (про пташенят). || вульг. Народитися (про дітей). 3》 вульг. Те саме, що наїстися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. налупитися — НАЇ́СТИСЯ чого і без додатка (повністю задовольнити потребу в їжі), НАСИТИ́ТИСЯ чим і без додатка, НАЖЕ́РТИСЯ підсил. вульг., НАПХА́ТИСЯ підсил. розм., НАБУ́ХАТИСЯ підсил. вульг., НАЛО́ПАТИСЯ підсил. вульг., НАПЕ́РТИСЯ підсил. вульг. Словник синонімів української мови
  4. налупитися — НАЛУПИ́ТИСЯ, луплю́ся, лу́пишся; мн. налу́пляться: док., розм. 1. Дзьобом пробити шкаралупу; наклюнутися. Вже як налупилось, то й вилупиться (Номис, 1864, № 1341). 2. Вивестися, вилупитися (про пташенят); // вульг. Народитися (про дітей). 3. вульг. Словник української мови в 11 томах
  5. налупитися — Налупитися, -плю́ся, -пишся гл. 1) Налупиться. Вже як налупилось, то й вилупиться. Ном. № 1341. 2) Нажраться. Налупивсь, як рябко дерти. Мнж. 166. Словник української мови Грінченка