налупитися

НАЇ́СТИСЯ чого і без додатка (повністю задовольнити потребу в їжі), НАСИТИ́ТИСЯ чим і без додатка, НАЖЕ́РТИСЯ підсил. вульг., НАПХА́ТИСЯ підсил. розм., НАБУ́ХАТИСЯ підсил. вульг., НАЛО́ПАТИСЯ підсил. вульг., НАПЕ́РТИСЯ підсил. вульг., НАТОПТА́ТИСЯ чим, підсил. розм., НАТРІ́СКАТИСЯ підсил. вульг., НАЛУПИ́ТИСЯ підсил. вульг. рідше, НАЛУ́СКАТИСЯ підсил. вульг. рідше; ОБ'Ї́СТИСЯ, ПЕРЕЇ́СТИ, ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ, ПЕРЕЇ́СТИСЯ рідше, ОБЖЕ́РТИСЯ чого, чим і без додатка, зневажл. (надмірно наїстися). — Недок.: наїда́тися, наси́чуватися, насища́тися заст. нажира́тися, напиха́тися, нато́птуватися, об'їда́тися, переїда́ти, переси́чуватися, переїда́тися, обжира́тися. — Сідайте снідати, — сказала вона, — та добре наїдайтесь, бо повернетесь, мабуть, аж увечері (О. Донченко); Наситившись донесхочу вареним і печеним, втікачі залягли спати (С. Добровольський); Ніяк не нажереться (Словник Б. Грінченка); Хазяйка сказала: — Ач, як напхався, а служиш, як за напасть (А. Головко); — Луципір! — зиркнула Галька: — Сам напився, налопався, а дітям — то й нема?.. (Панас Мирний); В буфеті, одинаком, жадібно натоптувався смаженою домашньою ковбасою та білим хлібом товстий.. громадянин (В. Логвиненко); Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує (О. Стороженко); Якби дали попоїсти (ласощів), Віддав би ягницю... А вже б, певно, налускався... (Л. Глібов); — Пам'ятаєш, Тимку, як він наших яблук об'ївся, а тоді голим животом по спориші лазив? (Григорій Тютюнник); Мабуть, треба завжди пам'ятати, що в багатьох випадках краще недоїсти, ніж переїсти (В. Кучер); Німці обжирались яблуками, грушами, ...качками, індиками і спали на дівочих перинах, важко стогнучи уві сні (О. Довженко).

НАРОДИ́ТИСЯ (про дитину або маля тварини — з'явитися на світ), РОДИ́ТИСЯ, УРОДИ́ТИСЯ (ВРОДИ́ТИСЯ) рідше, ЗНАЙТИ́СЯ (НАЙТИ́СЯ) розм., ЗРОДИ́ТИСЯ рідше, ПОРОДИ́ТИСЯ рідше; ВИ́ЛУПИТИСЯ зневажл. (про дитину); ВИ́ВЕСТИСЯ (про малят тварини); ВИ́ПЛОДИТИСЯ (щодо тварин — нейтральне, щодо людей — зневажл.); НАПЛОДИ́ТИСЯ розм., РОЗПЛОДИ́ТИСЯ розм., НАМНО́ЖИТИСЯ розм. (народитися в якій-небудь, звичайно великій, кількості); РОЗМНО́ЖИТИСЯ розм., НАЛУПИ́ТИСЯ вульг. (щодо людей). — Недок.: наро́джуватися, роди́тися, лупи́тися, вилу́плюватися, виво́дитися, випло́джуватися, плоди́тися, розпло́джуватися, мно́житися, розмно́жуватися, лупи́тися. Може б, вони й не здибались цього літа, хоч і в одному селі народились та жили (Є. Гуцало); — В гнилих підвалах родилися і вмирали ми, За хмарами диму не бачили сонця (А. Головко); Через рік уродився їм син Івась (Панас Мирний); (Мотря:) Ночі холодні, де я подіну теляток, як знайдуться вони (З. Мороз); Живи, життя безсмертне! Живи, священна славо, Людей, які зродились, щоб смерть перебороть! (М. Бажан); — Ви тутешній? — зав'язував я розмову. — Не зовсім. Але виплодився біля моря (В. Логвиненко); Дуже багато розплодилося їх (хрущів) тієї весни (О. Донченко); — Це тепер народу намножилося без ліку, хутори як гриби поросли (Г. Хоткевич); Прийшов Юрій — і розрішив. Сказав: "Плодіться, і розмножуйтеся, і наповняйте землю, радуючися" (Г. Хоткевич).