1. Словник української мови у 20 томах

наманювати

НАМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., кого, що, розм.

Приваблюючи чим-небудь, запрошувати, зазивати когось у великій кількості.

Давай до себе наманювати людей (Сл. Б. Грінченка);

– Я закличу до себе троїсті музики та наманю хлопців повну хату і кімнату, ще й подвір'ячко! (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. По обіді настирливий західний вітер таки наманив темно-сірих хмар; вони вщерть заполонили світ (В. Логвиненко);

Кажуть, у Києві жили лише чародії та козаки-відьмарі, а вже потім і відьми з'явилися.. Не інакше, як нечистий їх там поселив. Чи козаки-відьмарі їх до Києва наманили, щоби мати подруг (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наманювати — нама́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наманювати — -юю, -юєш, недок., наманити, -маню, -маниш, док., перех., розм. Приваблюючи чим-небудь, запрошувати, зазивати когось у великій кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наманювати — НАМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., перех., розм. Приваблюючи чим-небудь, запрошувати, зазивати когось у великій кількості. Давай до себе наманювати людей (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах