намережаний
НАМЕРЕ́ЖАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до намере́жати.
На його довгі вуса напирав червоний, як перчина, ніс, а з щік вибивався жовтавий, намережаний прожилками рум'янець (М. Стельмах);
// намере́жано, безос. пред.
– Візьми, хлопче, ось цього листа, до ладу прочитай та й мені розкажи, що там намережано (П. Запаренко);
// у знач. ім. намере́жане, ного, с. Те, що намережили.
Вчора прочитав власною рукою намережане й подумав: “Мо й справді напишу роман? Ото буде номер! У декого з наших терехівських обивателів жовч розіллється, слово честі” (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me