наменутися
НАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал.
Почати, спробувати говорити.
– Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наменутися — намену́тися дієслово доконаного виду почати, спробувати діал. Орфографічний словник української мови
- наменутися — -нуся, -нешся, док., діал. Почати, спробувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наменутися — НАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. Почати, спробувати. — Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! (Вовчок, І, 1955, 187). Словник української мови в 11 томах
- наменутися — Намену́тися, -ну́ся, -не́шся гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86. Словник української мови Грінченка