намерзлий

НАМЕ́РЗЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до наме́рзнути 1.

Він [лось] поворушив спідньою губою з намерзлими на ній льодяними бурульками (В. Гжицький);

Арсен .. теплою долонею зігнав з брів і вій шорсткий намерзлий сніг (В. Малик);

Спорядження знайшли покритим кіркою намерзлого снігу з льодом (Любко Дереш);

// наме́рзло, безос. пред.

В Холоднiй Балцi, в бiлiй пiнi вона iде й спiва з ночей. Намерзло льоду в її пiснi і снiгу в пiснi – до плечей! (М. Вінграновський).

2. у знач. прикм. Покритий льодом.

Зимовий вечір.. Хатка заметена снігом. Намерзі, манесенькі вікна ледве пропускають той світ (М. Старицький);

Он уже й світ бовваніє надворі, білуваті смуги пробиваються крізь намерзлі шибки в хату (Панас Мирний);

Стоять намерзлі дерева. Тремтить береза, віти клонячи (Ю. Яновський);

Бідолашний дячина не посмів ані кашлянути, ані закректати з болю, коли тяжкий дядько витеребився йому трохи не на голову та розіклав свої намерзлі на снігу чоботи по обидва боки його скронь (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя).

3. у знач. прикм. Який намерзався, довго мерз на морозі, холоді.

Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко .. і вставала, наче після якої хвороби (Л. Яновська);

І що я йому на то скажу – намучений, голодний, намерзлий, хіба він зрозуміє, що діти також не можуть вічно в хаті сидіти? (У. Самчук);

Холодний туман пробирається під одежу, судомить намерзле тіло (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

намерзлий

Значення в інших словниках