намертво

НА́МЕРТВО, присл., розм.

1. Так, що наступає смерть; до смерті.

– Я стріляв [у зайця] так просто, щоб наполохати, а він намертво (Остап Вишня);

Коли пальці Отелло вже намертво схопили горло Дездемони, в двері постукали (О. Ільченко);

[Орел:] Моє крило б'є намертво (О. Корнійчук);

Може, й доведеться упасти намертво стятим, та не захлинеться в їхній крові виправа (Д. Міщенко).

2. перен. Так, що не можна роз'єднати; дуже міцно.

Десь внизу, між камінням, кінь намертво застряв копитом (В. Близнець);

Візок їхав не тільки вперед, але й метлявся врізнобіч.., і як подивитися на нього довше, то створювалося враження, ніби оратай п'яний намертво і конячина його впита (П. Загребельний);

Схарапуджені коні, прив'язані до тину, намертво позашморгували вузли на поводах (В. Шкляр);

Баба витерла краєчком хустки сльози біля рота і зітхнула. – Ну і впився твій дідо, намертво (Любко Дереш);

Ці пальці не знають милосердя, ці пальці звикли чіплятися намертво (С. Андрухович);

// Назавжди.

Він запропонував заварити намертво оту вентиляційну трубу (М. Дашкієв);

Зараз серед залізяччя валяються, біліючи на сонці, ще й величезні суднові манометри, зняті з того військового судна, що намертво лягло у водах затоки (О. Гончар);

Кремінь намертво вріс у деревину (А. Дімаров);

Їхати на лікування на теплі води без чоловіка жінка відмовилася намертво (М. Матіос).