намертво
НА́МЕРТВО, присл,, розм.
1. Так, що наступає смерть; до смерті.
Коли пальці Отелло вже намертво схопили горло Дездемони, в двері постукали (Ільч., Серце жде, 1939, 232);
Я стріляв [у зайця] так просто, щоб наполохати, а він намертво (Вишня, II, 1956, 202);
[Орел:] Моє крило б’є намертво (Корн., Над Дніпром, 1960, 74).
2. перен. Так, що не можна роз’єднати; дуже міцно.
Капкан намертво стиснув у своїх сталевих обіймах задню лапу барса (Рад. Укр., 11.11 1964, 4);
— Перемога або смерть! — кричить усе в Яреськові крізь намертво стиснуті зуби (Гончар, II, 1959, 375);
Катер.. спинився тепер уже намертво прип’ятий на здовженім ланцюзі якоря (Ле, Клен. лист, 1960, 171).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намертво — на́мертво прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- намертво — присл., розм. 1》 Так, що настає смерть; до смерті. 2》 перен. Так, що не можна роз'єднати; дуже міцно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намертво — НА́МЕРТВО, присл., розм. 1. Так, що наступає смерть; до смерті. – Я стріляв [у зайця] так просто, щоб наполохати, а він намертво (Остап Вишня); Коли пальці Отелло вже намертво схопили горло Дездемони, в двері постукали (О. Словник української мови у 20 томах