наметик

НАМЕ́ТИК, а, ч., розм.

Зменш. до наме́т 1.

Засмучена Доброслава .. побігла до свого візка, нахилилась, ніби щось шукала під напнутим наметиком, а сама, впавши в подушку, плакала (А. Хижняк);

Заведуть [Володька з Єлькою] наметик на дві персони і в лісі, під зорями, ночуватимуть (О. Гончар);

Море .. наче сподівається, що знову побережжя вкриється білими наметиками, знову дітвора в легеньких, як метелики, панамках бовтатиметься у прибережних хвилях (О. Сизоненко).