намивати

НАМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., чого, що.

1. Мити що-небудь у якій-небудь кількості.

– Намий помідорів відра зо три. Будемо сік давити (Люко Дашвар).

2. Наносити що-небудь течією води, хвилями.

Острови .. то намиває, то руйнує вода (А. Кащенко);

Плюскоче хвилька тепла і жива, на камінці пісочок намива (Л. Костенко);

Сьогодні Чорторий вже не такий. Частково сам винуватий – риє ж бо постійно, віками клекоче, вертить, то намиваючи перекати й мілини, то навпаки, виверчуючи ями та вирви (В. Чемерис);

Рiчка щоpоку мiняла pусло i стиpала коpдони мiськi, й намивала кpихкi остpови з тpав'яними майданами (Ю. Андрухович);

Волочити [човен] спробували з мілини. Та гай-гай, нічого не виходило, бо швидка течія вже встигла намити навколо пісок (Ю. Логвин);

Хвилі намили піщаний пляж (А. Санченко).

3. спец. Створювати земляні споруди земснарядами.

Щоб роботу не змели весняні води річки, в стіну шпунтів їх узяли, намили перемички (М. Шеремет);

// Укладати ґрунт за допомогою водяного струменя земснаряда.

Незабаром почнуться випробування нового земснаряда. Після цього він намиватиме ґрунт (з газ.);

Земснаряди намили фундамент під новий житловий масив (з наук.-техн. літ.).

4. Промиваючи водою, добувати що-небудь в якій-небудь (перев. великій) кількості (про золото).

З золотом нам зовсім не щастило. Ми не намивали його й на харчі (Ю. Яновський);

Прикордонники знайшли двадцять кілограмів самородків та золотого піску, його намили японські хижаки-бандити (О. Донченко);

* Образно. Люди відчули себе господарями землі. Кожен – старатель, що намиває золото (з газ.).