1. Словник української мови у 20 томах

намистечко

НАМИ́СТЕЧКО, а, с.

Зменш.-пестл. до нами́сто.

* Образно. А жіночка Мов цього й не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Т. Шевченко);

Славна донця. Я їй за те з війни гостинця привезу: намистечка й дуката (Б. Лепкий);

Предслава схоплюється, стискує руками шию – рветься й розсипається на підлозі зелене намистечко з Тмутаракані – дарунок її батька (С. Скляренко);

Птиця славна, Живе собі, як панна, Гуляє у садку, нічого не псує, По гілочках намистечко кує (Є. Гребінка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намистечко — нами́стечко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. намистечко — -а, с. Зменш.-пестл. до намисто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намистечко — Нами́стечко, -чка, -чку; -течка, -течок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. намистечко — НАМИ́СТЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до нами́сто. А жіночка Мов цього й не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Шевч., II, 1953, 106); *Образно. Вздовж гатки, тягнулось намистечко вогнів (Скл., Хазяїни, 1948, 310). Словник української мови в 11 томах
  5. намистечко — Намистечко, -ка с. 1) ум. отъ намисто. Лупи мені намистечко на білую шию. Чуб. V. 105. 2) При кипѣніи воды пузырьки возлѣ краевъ посуды. Нерве намистечко у чавуні по-над краями, то вже вода починає закипати. Волч. у. З) намистечко кувати. Словник української мови Грінченка