1. Словник української мови у 20 томах

намисник

НАМИ́СНИК, а, ч., заст., зах.

Те саме, що ми́сник.

Дарці стелять на лаві під намисником (Ірина Вільде);

У господарських ямах Бревенецького поселення X–XIII ст. знайдено фрагменти кераміки, намисники, фрагмент скляного браслета тощо (з наук. літ.);

У намиснику як компоненті інтер'єру селянського житла здавна використовували різьблення та профільне вирізування (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намисник — -а, ч., зах. Полиця для посуду в гуцульській хаті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. намисник — Нами́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. намисник — Нами́сник, -ка м. Посудная полка или небольшой шкапчикъ для посуды надъ дверью гуцульской хаты. Шух. І. 101. Словник української мови Грінченка