наморщений

НАМО́РЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до намо́рщити.

Радість помалу проступає знову, розгладжує покривлені уста, наморщене болючими горбиками чоло, знову вогко проміниться з очей (В. Винниченко);

Максим розгублено підіймає голову. На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами (М. Стельмах);

* Образно. Звідти наморщене хвилями море мені здавалося ще величнішим (В. Логвиненко).

2. у знач. прикм. Укритий зморшками; зморщений.

Мову людську і пісні він потай Слухає з наморщеним чолом (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me