1. Словник української мови у 20 томах

намочувати

НАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. НАМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., кого, що.

Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або у чому-небудь.

Бабуня намочує рушник в оцті, і мама добре натирає ним Дарчині скроні (Ірина Вільде);

Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (М. Томчаній);

// Уміщати що-небудь на деякий час у рідину.

– Ти б її [баранину] порізав на шматочки та гарненько намочив у ночовках (О. Стороженко);

Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі (І. Нечуй-Левицький);

// Розмочувати що-небудь у чомусь.

Бурлаки посідали над водою, намочили житні сухарі і почали вечеряти (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намочувати — намо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. намочувати — -ую, -уєш, недок., намочити, -мочу, -мочиш, док., перех. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або в чому-небудь. || Уміщати що-небудь на деякий час у рідину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. намочувати — НАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або у чому-небудь. Бабуня намочує рушник в оцті, і мама добре натирає ним Дарчині скроні (Вільде, Повнол. Словник української мови в 11 томах
  5. намочувати — Намо́чувати, -чую, -єш сов. в. намочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Намачивать, намочить. Не бий, не печи, — тільки язик намочи. Ном. № 11448. Щоб тебе дощ намочив! посл. Намочила сорочки. Словник української мови Грінченка