намірювати
НАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і НАМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАМІ́РЯТИ, яю, яєш, док., що і без прям. дод.
Відмірювати яку-небудь кількість чогось.
Ото ж цілісіньке літо міряли вони землі .. На осінь обміряли, взявся наш землемір списувати, скільки він наміряв (О. Кониський);
Тимофій уміло починає витесувати .. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (М. Стельмах);
– Засіяла лани свої? Багато тобі наміряли? (М. Коцюбинський);
Шинкарка Параска, висока, гарна молодиця, одіта в святкове серед будня, наміряла хлопцеві горілки і почала розпитувати, нащо горілка (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намірювати — намі́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- намірювати — -юю, -юєш і наміряти, -яю, -яєш, недок., наміряти, -яю, -яєш, док., перех. Відмірювати яку-небудь кількість чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намірювати — МІ́РЯТИ (визначати, встановлювати величину, розмір когось, чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), ВИМІ́РЮВАТИ (ВИМІРЯ́ТИ), ЗАМІРЯ́ТИ (ЗАМІ́РЮВАТИ), ЗМІРЯ́ТИ (ЗМІ́РЮВАТИ), ОБМІ́РЮВАТИ (ОБМІРЯ́ТИ), ПРОМІ́РЮВАТИ (ПРОМІРЯ́ТИ) (все або багато)... Словник синонімів української мови
- намірювати — НАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і НАМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАМІ́РЯТИ, яю, яєш, док., перех. Відмірювати яку-небудь кількість чогось. Тимофій уміло починає витесувати.. Словник української мови в 11 томах