наопіл

НАОПІ́Л, присл., рідко.

Те саме, що на́впі́л 1.

Лікарі беруть Гургена і кладуть його на стіл, Серце стукає шалено, ріжуть марлю наопіл. Чує: скальпелі холодні – і уже він в забутті (Я. Шпорта);

Черству хлібину крає [Устим] наопіл (А. Малишко).