нападаючий
НАПАДА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який нападає.
Чи міг князь Данило Галицький свою власну силу протиставити незчисленній і постійно нападаючій силі татар, силі Золотої Орди? Ні, не міг (П. Тичина).
2. у знач. ім. напада́ючий, чого, ч. Гравець футбольної, хокейної і ін. спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота; нападник.
Коли нападаючі з військових раптом прорвалися на штрафний майданчик противника, Ігор на весь голос крикнув: – Бий! (І. Багмут);
Вони грали неуважно, бо водночас дивилися матч, який добігав кінця при нульовому рахунку. У футболістів київського “Динамо” сьогодні не клеїлася гра, нападаючі “Арарату” весь час крутилися з м'ячем біля їхнього штрафного майданчика, раз по раз били по воротях (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нападаючий — напада́ючий 1 дієприкметник від: напада́ти напада́ючий 2 іменник чоловічого роду, істота нападник Орфографічний словник української мови
- нападаючий — I -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до нападати. II -ого, ч. Гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нападаючий — НАПА́ДНИК (гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який грає в нападі), НАПАДА́ЮЧИЙ, ФО́РВАРД. Словник синонімів української мови
- нападаючий — НАПАДА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до напада́ти. Чи міг князь Данило Галицький свою власну силу протиставити незчисленній і постійно нападаючій силі татар, силі Золотої Орди? Ні, не міг (Тич., III, 1957, 258). 2. у знач. ім. напада́ючий, чого... Словник української мови в 11 томах