1. Словник української мови в 11 томах

нападаючий

НАПАДА́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до напада́ти.

Чи міг князь Данило Галицький свою власну силу протиставити незчисленній і постійно нападаючій силі татар, силі Золотої Орди? Ні, не міг (Тич., III, 1957, 258).

2. у знач. ім. напада́ючий, чого, ч. Те саме, що напа́дник 2.

Коли нападаючі з військових раптом прорвалися на штрафний майданчик противника, Ігор на весь голос крикнув: — Бий! (Багмут, Щасл. день.., 1951, 132);

Тепер нападаючі влучніше б’ють по воротах (Веч. Київ, 27.III 1966, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нападаючий — напада́ючий 1 дієприкметник від: напада́ти напада́ючий 2 іменник чоловічого роду, істота нападник Орфографічний словник української мови
  2. нападаючий — I -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до нападати. II -ого, ч. Гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нападаючий — НАПАДА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який нападає. Чи міг князь Данило Галицький свою власну силу протиставити незчисленній і постійно нападаючій силі татар, силі Золотої Орди? Ні, не міг (П. Тичина). 2. у знач. ім. напада́ючий, чого... Словник української мови у 20 томах
  4. нападаючий — НАПА́ДНИК (гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який грає в нападі), НАПАДА́ЮЧИЙ, ФО́РВАРД. Словник синонімів української мови