1. Словник української мови у 20 томах

напасник

НАПА́СНИК, а, ч., розм.

1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь.

Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників, і пустилась навтьоки (М. Коцюбинський);

Собака скаче і гавкає на індика, а індик дується і пересварюється з напасником (А. Крушельницький);

Останки невбитого почуття людської гідності збунтувалися в ній. Блиснула палкими чорними очима, роздула нідря й рухом несподівано скорим і сильним відтрутила напасників від себе (Б. Лепкий).

2. рідко. Те саме, що зага́рбник.

Дідам, батькам і синам довдилося і по весні, і в жнива, і в осінню негоду виступати рідними шляхами .. на битву з напасником (А. Хорунжий);

Ярославу вдалося довершити велике діло: на сході Європи сформувалася велика слов'янська держава, .. на півдні в склад населення домішалося немало тюркського кочового елемента, із тих кочівників, що оселялися на Руській землі вздовж її границь і діставали завдання боронити ці границі од напасників (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напасник — напа́сник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. напасник — Забіяка, кривдник, кн. нападник; (ворог) загарбник, аґресор. Словник синонімів Караванського
  3. напасник — див. ворог Словник синонімів Вусика
  4. напасник — -а, ч., розм. 1》 Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. 2》 рідко. Те саме, що загарбник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напасник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн. Словник синонімів української мови
  6. напасник — Напа́сник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напасник — НАПА́СНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників... Словник української мови в 11 томах
  8. напасник — Напасник, -ка м. Нападающій, задира, обидчикъ. Н. Вол. у. Одчепися, напаснику, я не була на празнику. н. п. Закр. Відчепися, напаснику, маєш ти дівчат без ліку. Грин. III. 242. Напасник на культурних людей Острянин. К. Кр. 11. Словник української мови Грінченка