напасниця
НАПА́СНИЦЯ, і, ж., розм.
1. Жін. до напа́сник.
* Образно. Ні слава, ні заможність – ніщо не захищало його від тієї напасниці-туги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Панас Мирний).
2. рідко. Те саме, що пропа́сниця.
Одержав я листа й дуже-таки спростувального. Лист починався небесним громом: .. І щоб тебе вранці бурями колихало, а ввечері напасницею підкидало (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напасниця — напа́сниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- напасниця — -і, розм. Жін. до напасник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напасниця — Напа́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напасниця — НАПА́СНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до напа́сник. *Образно. Ні слава, ні заможність — ніщо не захищало його від тієї напасниці-туги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Мирний, IV, 1955, 221). Словник української мови в 11 томах
- напасниця — Напасниця, -ці ж. Нападающая, задирщица, обидчица. Словник української мови Грінченка