1. Словник української мови у 20 томах

наперемінку

НАПЕРЕМІ́НКУ, НАВПЕРЕМІ́НКУ, присл., розм.

По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно.

Наперемінку: то дощ, то вискалиться (Номис);

Вчилась, коли сама хотіла. Вона вчилася й гуляла, гуляла й вчилась наперемінку, щоб було не дуже важко (І. Нечуй-Левицький);

Так навперемінку в одному й ходили мати й Мотря (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наперемінку — наперемі́нку прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. наперемінку — навперемінку, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наперемінку — НАВПЕРЕМІ́ННО (чергуючись, змінюючи один одного або замінюючи одне одним), НАВПЕРЕМІ́НУ (НАПЕРЕМІ́НУ) рідше, ПОПЕРЕМІ́ННО, ПО ЧЕ́РЗІ, НАВПЕРЕМІ́Н розм., НАПЕРЕМІ́НКУ (НАВПЕРЕМІ́НКУ) розм., НАВПЕРЕМІ́НКИ розм. Словник синонімів української мови
  4. наперемінку — Наперемі́нку і навперемі́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. наперемінку — НАПЕРЕМІ́НКУ, НАВПЕРЕМІ́НКУ, присл., розм. По черзі, замінюючи одного одним; навперемінно. Наперемінку: то дощ, то вискалиться (Номис, 1864, № 568); Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (Н.-Лев., III, 1956, 378). Словник української мови в 11 томах
  6. наперемінку — Наперемінку нар. Поперемінно. Наперемінну: то дощ, то виясниться. Ном. № 568. Словник української мови Грінченка