1. Словник української мови у 20 томах

наперсниця

НАПЕ́РСНИЦЯ, і, ж., заст.

1. Жін. до напе́рсник¹.

2. Те саме, що нало́жниця.

Вона самому да-муллі мазару Дихана в наперсниці за гріх батьків віддана (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наперсниця — напе́рсниця іменник жіночого роду, істота чиясь улюблениця арх. Орфографічний словник української мови
  2. наперсниця — -і, ж., заст. 1》 Жін. до наперсник I. 2》 Те саме, що наложниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наперсниця — НАЛО́ЖНИЦЯ заст. (жінка, що перебуває на утриманні або під владою знатного чи взагалі заможного чоловіка, його коханка, звичайно у феодальному суспільстві), ПІДЛО́ЖНИЦЯ заст. рідше, НАПЕ́РСНИЦЯ заст.; УТРИ́МАНКА (жінка, що живе на утриманні коханця). Словник синонімів української мови
  4. наперсниця — НАПЕ́РСНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Жін. до напе́рсник¹. 2. Те саме, що нало́жниця. Вона самому да-муллі мазару Дихана в наперсниці за гріх батьків віддана (Ле, Міжгір’я, 1953, 97). Словник української мови в 11 томах