наперсник
НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст.
Улюбленець, який користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь.
Ібрагім своїм становищем Сулейманового улюбленця й наперсника завдячував саме тій обставині, що ніколи 141 не давав волі своєму природному знахабнінню, вмів стримуватися, до того ж робив це непомітно (П. Загребельний);
Ні разу не замислився [Русевич] над тим, чому саме завідувач відділу капітального будівництва став його наперсником (Ю. Шовкопляс).
НАПЕ́РСНИК², а, ч.
Те саме, що наперстя́нка.
Серцеві глікозиди, що їх одержують із листів наперсника та деяких інших рослин посилюють скорочувальну силу м'язів серця (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наперсник — напе́рсник 1 іменник чоловічого роду, істота улюбленець арх. напе́рсник 2 іменник чоловічого роду наперстянка Орфографічний словник української мови
- наперсник — див. енколпій Словник церковно-обрядової термінології
- наперсник — I -а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. II -а, ч. Те саме, що наперстянка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наперсник — НАПЕРСТЯ́НКА (лікарська рослина), НАПЕ́РСНИК, ДИГІТА́ЛІС бот. Настій наперстянки. Словник синонімів української мови
- наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь. На порозі вже став прездоровий гайдук, охоронець і наперсник пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах