наперсник
напе́рсник
I -а, ч., заст.
Улюбленець, що користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь.
II -а, ч.
Те саме, що наперстянка.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наперсник — напе́рсник 1 іменник чоловічого роду, істота улюбленець арх. напе́рсник 2 іменник чоловічого роду наперстянка Орфографічний словник української мови
- наперсник — див. енколпій Словник церковно-обрядової термінології
- наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, який користується особливим довір'ям, прихильністю кого-небудь. Ібрагім своїм становищем Сулейманового улюбленця й наперсника завдячував саме тій обставині... Словник української мови у 20 томах
- наперсник — НАПЕРСТЯ́НКА (лікарська рослина), НАПЕ́РСНИК, ДИГІТА́ЛІС бот. Настій наперстянки. Словник синонімів української мови
- наперсник — НАПЕ́РСНИК¹, а, ч., заст. Улюбленець, що користується особливим довір’ям, прихильністю кого-небудь. На порозі вже став прездоровий гайдук, охоронець і наперсник пані Роксолани (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах