напилий

НАПИ́ЛИЙ, а, е, заст.

Який напився; п'яний.

То бусурмани, чи язика піймали, Чи напитого чоловіка пізнали, За табір чверть милі одбавляли, Молодого Коновченка постріляли (з думи);

В походах напилого козака карано смертю (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напилий — -а, -е, діал. П'яний, хмільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. напилий — Напи́лий, -а, -е Пьяный, хмѣльной. Н. Вол. у. То безбожні бесурмени теє зачували, напилого козака зараз познавали. Макс. (1849), 86. Словник української мови Грінченка