напирати

НАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАПРА́ТИ, перу́, пере́ш, док., чого.

Прати певну кількість чого-небудь.

Напрати сорочок.

НАПИРА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., розм.

1. Навалюючись, давити, натискати на кого-, що-небудь.

Андрусь напирає обома руками, грудьми й животом, щоб здушувати жердку вниз (І. Франко);

Звідкись вискочило з десяток піших поліцаїв і, регочучи між собою, стали напирати на збитих до стіни якогось магазину демонстрантів (В. Винниченко);

Він його заб'є! Збіглися хто звідки і почали напирати на двері, і коли увірвалися досередини, – серед хати стояв з макогоном у руці Матвій, а біля його ніг .. лежав Гнидка (У. Самчук);

Тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула (Є. Гребінка);

// Розміщуватися близько, впритул до чого-небудь.

Хата старенька виглядає з-під груші, зеленіє садочок. Над вигоном он берести скупчились, на хлівці напирають (А. Тесленко).

2. Наступаючи, тіснити (ворога).

Виступили з-за лиману з турками татари. Із Полісся шляхта лізе, А гетьман-попович Із-за Дніпра напирає (Т. Шевченко);

Атака за атакою. Шалено напирають ворожі полки (М. Хвильовий);

У них поставлено в громаді, Коли на їх пан Турн напре, То всім сидіть в своїй ограді, Нехай же штурмом вал бере (І. Котляревський);

// Наполегливо вимагати, домагатися чого-небудь від когось, наполягати на чому-небудь.

Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Л. Мартович);

[Брахманець:] Швидко Вона напре на мене, щоб пішов Невольника купить їй молодого! (І. Франко);

Сотник не хотів зразу розказувати, боявся обидити гетьмана, бо гетьман до вченого слова привик, а він невчений вояк. Але на нього напирали з усіх боків, і він почав (Б. Лепкий).

3. тільки недок. Наголошувати на чому-небудь, звертати особливу увагу на щось.

Він чув, що Чіпка натякнув, що його бито: щоб уже зовсім розжалобити товариша, він давай напирати на це (Панас Мирний);

– Така жінка.., як ви, повинна все мати! Все! – напирав Гаманюк. – Повну шафу вбрання, у квартирі килим (М. Ю. Тарновський).

4. Збиратися, скупчуватися у великій кількості.

– Оце тільки чутка пройшла, що князь приїде,. а й то, подивись, скільки наперло сюди .. москалів (Г. Хоткевич);

// кого. Примушувати кого-небудь прийти, прибути кудись (або присилати кого-небудь кудись) у великій кількості.

– Ти думаєш, навіщо Гітлер повну Фінляндію німців напер? Думаєш, задаром вони біля нашого кордону крутяться? (Григорій Тютюнник).