напирати

НАПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАПРА́ТИ, перу́, пере́ш, док., перех. Прати певну кількість чого-небудь.

Напрати сорочок.

НАПИРА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., розм.

1. неперех. Навалюючись, давити, натискати на кого-, що-небудь.

Перед дверима зробився тиск, а знизу все напирали. Двері були замкнені (Коцюб., II, 1955, 87);

Внизу несе свої весняні води Дніпро. Могутня течія його напирає кригою на правий берег (Кол., На фронті.., 1959, 39);

Тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок. То паля тріснула (Греб., І, 1957, 70).

2. неперех. Наступаючи, тіснити (ворога).

Виступили з-за лиману з турками татари. Із Полісся шляхта лізе, А гетьман-попович Із-за Дніпра напирає (Шевч., II, 1963, 181);

У них поставлено в громаді, Коли на їх пан Турн напре. То всім сидіть в своїй ограді, Нехай же штурмом вал бере (Котл., І, 1952, 215);

// Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь від когось.

Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Март., Тв., 1954, 334);

[Брахманець:] Швидко Вона напре на мене, щоб пішов Невольника купить їй молодого! (Фр., X, 1954, 421).

3. тільки недок. Наголошувати на чому-небудь, звертати особливу увагу на щось.

Він чув, що Чіпка натякнув, що його бито: щоб уже зовсім розжалобити товариша, він давай напирати на це (Мирний, І, 1949, 313);

Терентій.. напирає на.. те, що в гурті наймит стає стійкішим і дорожчим (Стельмах, І, 1962, — 326).

4. неперех. Збиратися, скупчуватися у великій кількості.

— Оце тільки чутка пройшла, що князь приїде,. а й то, подивись, скільки наперло сюди ..москалів (Хотк., І, 1966, 95);

// перех. Примушувати кого-небудь прийти, прибути кудись (або присилати кого-небудь кудись) у великій кількості.

— Ти думаєш, навіщо Гітлер повну Фінляндію німців напер? Думаєш, задаром вони біля нашого кордону крутяться? (Тют., Вир, 1964, 206).