напнутий

НА́ПНУ́ТИЙ, НА́П'Я́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до напну́ти 1–3.

Проти вікон стояли рядками п'яльця, на них було міцно напнуте біле, тонке, як шовк, сукно (І. Нечуй-Левицький);

Ця пісня в душі моїй, знаю, Бринить, наче напнута туго струна (Л. Первомайський);

Рипів сніг під колесами напнутих халабудами возів (А. Хорунжий);

У руках Шовкун тримав туго напнуті віжки (О. Гончар);

Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Молодість тим і принадна, що летить під напнутими вітрилами, що сповнена рвійності, дерзань (Ю. Мушкетик);

// напну́то, безос. пред.

Коли напнуто було дах і поставлено на місце вікна без шибок, дітлахи вже нізащо не хотіли вертатися й на одну ніч до землянки (Ю. Яновський).