1. Словник української мови в 11 томах

напнутий

НАПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напну́ти 1 — 3.

Проти вікон стояли рядками п’яльця, на них було міцно напнуте біле, тонке, як шовк, сукно (Н.-Лев., II, 1956, 97);

Ця пісня в душі моїй, знаю. Бринить, наче напнута туго струна (Перв., II, 1958, 74);

Рипів сніг під колесами напнутих халабудами возів (Хор., Незакінч. політ, 1960, 3);

У руках Шовкун тримав туго напнуті віжки (Гончар, III, 1959, 233);

Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати (Коцюб., І, 1955, 123);

// напну́то, безос. присудк. сл.

Коли напнуто було дах і поставлено на місце вікна без шибок, дітлахи вже нізащо не хотіли вертатися й на одну ніч до землянки (Ю. Янов., Мир, 1956, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напнутий — на́пну́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. напнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до напнути 1-3). || напнуто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напнутий — НА́ПНУ́ТИЙ, НА́П'Я́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до напну́ти 1–3. Проти вікон стояли рядками п'яльця, на них було міцно напнуте біле, тонке, як шовк, сукно (І. Нечуй-Левицький); Ця пісня в душі моїй, знаю, Бринить, наче напнута туго струна (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. напнутий — На́п’я́тий і на́пну́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)