наповал
НАПОВА́Л, присл.
1. Відразу на смерть.
Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (І. Котляревський);
Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (О. Гончар).
2. перен., розм. Надзвичайно сильно.
Логіка, як бачите, залізобетонна. Аргументи б'ють наповал (із журн.);
Новоспечені групи, що сяють всілякими шипами і заклепками на одязі, виходили на сцену в надії вразити своєю музикою всіх наповал (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наповал — напова́л прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наповал — присл. Відразу на смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наповал — Лоском Словник чужослів Павло Штепа
- наповал — НАПОВА́Л, присл. Відразу на смерть. Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236); Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (Гончар, III, 1959, 51). Словник української мови в 11 томах