наповал
НАПОВА́Л, присл. Відразу на смерть.
Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (Котл., І, 1952, 236);
Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (Гончар, III, 1959, 51).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наповал — напова́л прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- наповал — присл. Відразу на смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наповал — Лоском Словник чужослів Павло Штепа
- наповал — НАПОВА́Л, присл. 1. Відразу на смерть. Рутульці кинулись на вал. Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал (І. Котляревський); Цей [боєць] був убитий наповал: куля пройшла крізь горло і вийшла на потилиці (О. Гончар). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах