1. Словник української мови у 20 томах

напосідливий

НАПОСІ́ДЛИВИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що насти́рливий.

– Годі вже, годі... – відмахнувся од напосідливої плетухи Бровко, а в самого аж губи тряслися (С. Добровольський).

2. Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.).

Потім обліпили [комунари] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко);

Байда навіть не оглянувся. Напосідлива думка за всяку ціну стати знову на роботу підганяла його на шахту (П. Панч);

Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає [гетьман Косінський] тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (Іван Ле);

Навчився бути напосідливим, Непосидючим сіячем! (В. Бичко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напосідливий — напосі́дливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. напосідливий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
  3. напосідливий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що настирливий. 2》 Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напосідливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. Словник синонімів української мови
  5. напосідливий — Напосі́дливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. напосідливий — НАПОСІ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що насти́рливий. — Годі вже, годі… — відмахнувся од напосідливої плетухи Бровко, а в самого аж губи тряслися (Добр., Тече річка.., 1961, 246). 2. Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.). Словник української мови в 11 томах
  7. напосідливий — Напосідливий, -а, -е Настойчивый. Словник української мови Грінченка