1. Словник української мови у 20 томах

напрямляти

НАПРЯМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. напря́млять; док., кого, що і без прям. дод.

1. Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь.

[Марко: (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди.! (Мирослав Ірчан);

Христя не знає, куди свої очі напрямити, на чому їх зостановити (Панас Мирний).

2. перен. Скеровувати на що-небудь (думки, розум, інтереси).

Він глянув на зоране поле і сливе силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (М. Коцюбинський);

Мовчки вони повечеряли й самі постелили собі ліжка, як замовила їм робити пані Чужинська. Вона потурбувалась про те, щоб одразу поставити їхнє життя у певні рамки, одразу напрямити його, аби після менше було з ними клопіт (В. Підмогильний);

// розм. Повчати, давати вказівки, поради; навчати, наставляти.

Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти, не було перед собою стежки, ніхто ще її ні разу не прокладав (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрямляти — напрямля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напрямляти — Скеровувати, спрямовувати, зап. направляти; ЖМ. напучати, научати. Словник синонімів Караванського
  3. напрямляти — див. націлювати; радити Словник синонімів Вусика
  4. напрямляти — -яю, -яєш, недок., напрямити, -млю, -миш; мн. напрямлять; док., перех. 1》 Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь. 2》 перен. Скеровувати на що-небудь (думки, розум, інтереси). || розм. Повчати, давати вказівки, поради; навчати, наставляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напрямляти — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док. Словник синонімів української мови
  6. напрямляти — НАПРЯМЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАПРЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. напря́млять; док., перех. 1. Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь. [Марко: (витягає револьвера й напрямляє в інженера):] Підходь сюди.! (Ірчан, І, 1958, 128). 2. перен. Словник української мови в 11 томах