1. Словник української мови у 20 томах

напувалка

НАПУВА́ЛКА, и, ж.

Посудина, з якої напувають худобу, птицю; поїлка.

ПРи безприв'язному утриманні худоби відпадає потреба в стійлах, прив'язах, підвісних дорогах та індивідуальних напувалках (із журн.);

Курей на птахофабриці тримають у спеціальних клітках; годівниці й напувалки стоять поза клітками, у жолобах, а птахи беруть корм, просовуючи голови крізь вічка сітчастої стінки, щоб їжа не засмічувалася (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напувалка — напува́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. напувалка — -и, ж. Посудина, з якої напувають худобу, птицю; поїлка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напувалка — НАПУВА́ЛКА, и, ж. Посудина, з якої напувають худобу, птицю; поїлка. В курнику встановлюють годівниці й напувалки (Зоол., 1957, 128); Напувають корів з індивідуальних напувалок (Хлібороб Укр., 7, 1966, 17). Словник української мови в 11 томах