напудрований
НАПУДРО́ВАНИЙ, а, е, розм.
Те саме, що напу́дрений.
– Вона [Маня] не змінилася. Або, може, була й добре напудрована й позакривала зморшки (О. Кобилянська);
–Ну, що тут? – діловим тоном озвався Коклен, з'являючись на порозі в одній розхристаній сорчці, але наружований, напудрований і зі свіжим запахом личка (М. Рильський);
Зайшов тонкобровий [бандит]. Був поголений чисто, напудрований (І. Муратов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me