1. Словник української мови у 20 томах

напудрювати

НАПУ́ДРЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПУ́ДРИТИ, рю, риш, док., що.

Покривати пудрою що-небудь (про обличчя, волосся).

* Образно. Балабушиха так напудрила лице й нарум'янила щоки, що наймички в пекарні почали говорити пошептом: “Що це за кумедія!” (І. Нечуй-Левицький);

Паля Степанівна витягла пуделю напудрити лице (Б. Антоненко-Давидович);

Злегка напудрила [зима] намороззю галузки дерев (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напудрювати — напу́дрювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напудрювати — -юю, -юєш, недок., напудрити, -рю, -риш, док., перех. Покривати пудрою що-небудь (про обличчя, волосся). Напудрити обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напудрювати — НАПУ́ДРЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПУ́ДРИТИ, рю, риш, док., перех. Покривати пудрою що-небудь (про обличчя, волосся). Напудрити обличчя. Словник української мови в 11 томах