напутливий
НАПУ́ТЛИВИЙ, а, е.
Який містить у собі повчання; повчальний.
Буркотливо-напутливий тон старого Повчанського дратував Сагайдачного (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напутливий — напу́тливий прикметник Орфографічний словник української мови
- напутливий — див. НАПУТНІЙ. Словник синонімів Караванського
- напутливий — -а, -е. Який містить повчання; повчальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напутливий — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- напутливий — НАПУ́ТЛИВИЙ, а, е. Який містить у собі повчання; повчальний. Буркотливо-напутливий тон старого Повчанського дратував Сагайдачного (Тулуб, Людолови, І, 1957, 58); 3 вікна сипалися сухенькі, напутливі слова Мирона (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Вар-кентін, 1950, 182). Словник української мови в 11 томах