1. Словник української мови у 20 томах

напутити

НАПУТИ́ТИ див. напу́чувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напутити — напути́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напутити — див. напучувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напутити — лука́вий підкуси́в (напути́в, підби́в і т. ін.) кого і без додатка. Хтось зробив хибний, необдуманий або небажаний для когось вчинок. Череваниха .. боялась, щоб лукавий не підкусив паливод на яку пакость (П. Фразеологічний словник української мови
  4. напутити — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. напутити — НАПУТИ́ТИ див. напу́чувати. Словник української мови в 11 томах
  6. напутити — Напути́ти см. напучувати. Словник української мови Грінченка