напуття
НАПУ́ТТЯ, я, с.
Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення.
Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (О. Підсуха);
Частіше стало снитися мені .. Дитячих мрій незвідані путі І щедрі напуття, що дарувала мати (М. Нагнибіда);
Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напуття — напу́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- напуття — -я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напуття — НАСТАНО́ВА (конкретні поради, рекомендації з боку старшого або досвідченішого, як слід правильно робити, поводитися в тих чи інших випадках); НАПУ́ТТЯ, НАПУ́ЧЕННЯ, НАПУ́ЧУВАННЯ (добрі побажання, повчальні слова... Словник синонімів української мови
- напуття — НАПУ́ТТЯ, я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (Підс. Словник української мови в 11 томах