1. Орфографічний словник української мови

напуття

напу́ття

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напуття — -я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. напуття — НАПУ́ТТЯ, я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (О. Словник української мови у 20 томах
  3. напуття — НАСТАНО́ВА (конкретні поради, рекомендації з боку старшого або досвідченішого, як слід правильно робити, поводитися в тих чи інших випадках); НАПУ́ТТЯ, НАПУ́ЧЕННЯ, НАПУ́ЧУВАННЯ (добрі побажання, повчальні слова... Словник синонімів української мови
  4. напуття — НАПУ́ТТЯ, я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (Підс. Словник української мови в 11 томах