напучнявілий

НАПУЧНЯ́ВІЛИЙ, а, е, діал.

Дієпр. акт. до напучня́віти.

Дерева ще голі, але напучнявілі вже (Ірина Вільде);

// у знач. прикм.

В пальцях [Мирона] розкришився, потерся на муку почорнілий торішній дубовий листок, що злетів з дерева, витіснений свіжою напучнявілою брунькою (Р. Іваничук).