1. Словник української мови у 20 томах

напівкочовий

НАПІВКОЧОВИ́Й, а́, е́.

Перехідний між кочовим і осілим.

Лівобережні племена кочових або напівкочових скотарів рушили на Правобережжя, перетворюючи ниви в пасовища (з наук. літ.);

Московська держава, яка заснувала на сході Європи російську православну цивілізацію, виникла як улус імперії монголів. Її напівкочові володарі запозичили з Китаю монократію, примат держави над особистістю, культ військової сили (із журн.);

// Власт., характерний для напівкочівників.

Хазари вели напівкочове життя (з навч. літ.);

На початок XIX ст. башкири перейшли від кочового побуту до напівкочового: кочували вони влітку, а взимку жили в постійних житлах (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напівкочовий — напівкочови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. напівкочовий — -а, -е. Перехідний між кочовим і осілим. || Власт., характерний для напівкочівників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напівкочовий — НАПІВКОЧОВИ́Й, а́, е́. Перехідний між кочовим і осілим. Лівобережні племена кочових або напівкочових скотарів рушили на Правобережжя, перетворюючи ниви в пасовища (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 84); // Власт., характерний для напівкочівників. Словник української мови в 11 томах