1. Словник української мови у 20 томах

напій

НАПІ́Й, по́ю, ч.

Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття.

На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (І. Нечуй-Левицький);

Чай був улюбленим напоєм професора (В. Підмогильний);

Раптом він спиняється під зеленими деревами, де багато людей сидять на килимах і п'ють з великих піал чудовий напій з маринованих черешень (О. Гончар);

* Образно. Радій же, серце! До останку пий Життя людського пінистий напій (М. Рильський);

* У порівн. Прохолодне повітря, наче ароматний напій, сповнювало легені (М. Трублаїні).

(1) Охоло́джуючі напо́ї – напої, що охолоджують, освіжають під час спеки;

(2) Спиртні́ (алкого́льні, хмільні́) напо́ї – напої, приготовлені на спирті, із спиртом.

Ми швидко помічаємо зміни у зовнішності людей, які систематично вживають спиртні напої (із журн.);

Не менш істотною є категорична заборона давати дітям алкогольні напої (з навч. літ.);

До останнього моменту був [Яцуба] категорично проти хмільних напоїв на шкільному вечорі (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напій — напі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. напій — Питво, пиття, (пре. хмільний) трунок, (гидкий) пійло, мн. ур. меди. Словник синонімів Караванського
  3. напій — [нап’ій] -пойу, ор. -пойеим, м. (ў) -пойі, р. мн. -пойіў Орфоепічний словник української мови
  4. напій — -пою, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напій — НАПІ́Й (спеціально приготовлена рідина для пиття); ПИТВО́, ПИТТЯ́, ПІ́ЙЛО перев. зневажл., ПИТНЕ́ збірн., розм. (те, що п'ють, перев. у збірн. знач.); ТРУ́НОК (перев. алкогольний напій); НЕКТА́Р (надзвичайно приємний на смак напій). Словник синонімів української мови
  6. напій — Напі́й, -по́ю, -по́єві, -по́єм; напо́ї, напо́їв, -по́ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напій — НАПІ́Й, по́ю, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. напій — Напій, -по́ю м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Гол. IV. 442. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати. Гол. І. 207. Словник української мови Грінченка