1. Орфоепічний словник української мови

напій

напі́й

[нап’ій]

-пойу, ор. -пойеим, м. (ў) -пойі, р. мн. -пойіў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напій — напі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. напій — Питво, пиття, (пре. хмільний) трунок, (гидкий) пійло, мн. ур. меди. Словник синонімів Караванського
  3. напій — -пою, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напій — НАПІ́Й, по́ю, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (І. Нечуй-Левицький); Чай був улюбленим напоєм професора (В. Словник української мови у 20 томах
  5. напій — НАПІ́Й (спеціально приготовлена рідина для пиття); ПИТВО́, ПИТТЯ́, ПІ́ЙЛО перев. зневажл., ПИТНЕ́ збірн., розм. (те, що п'ють, перев. у збірн. знач.); ТРУ́НОК (перев. алкогольний напій); НЕКТА́Р (надзвичайно приємний на смак напій). Словник синонімів української мови
  6. напій — Напі́й, -по́ю, -по́єві, -по́єм; напо́ї, напо́їв, -по́ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напій — НАПІ́Й, по́ю, ч. Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття. На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. напій — Напій, -по́ю м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Гол. IV. 442. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати. Гол. І. 207. Словник української мови Грінченка