1. Словник української мови у 20 томах

нарочито

НАРОЧИ́ТО.

Присл. до нарочи́тий 1.

[Одарка:] Що ж це ні тітки, ні Марусі? Це неначе нарочито нас звели... (М. Кропивницький);

Уникаючи жандармського ока, Франко нарочито нікого не повідомив про день свого приїзду (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарочито — нарочи́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нарочито — Присл. до нарочитий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарочито — хохл. (нарочно) навмисно навмисно, умисно, нароком Словник чужослів Павло Штепа
  4. нарочито — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
  5. нарочито — НАРОЧИ́ТО, присл. Присл. до нарочи́тий 1. [Одарка:] Що ж це ні тітки, ні Марусі? Це неначе нарочито нас звели… (Кроп., І, 1958, 75); Уникаючи жандармського ока, Франко нарочито нікого не повідомив про день свого приїзду (М. Ол., Чуєш.,, 1959, 62). Словник української мови в 11 томах