нарочний

Значення в інших словниках

1. нарочний — на́рочний іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. нарочний — -ного, ч. Посланець із терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур'єр. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нарочний — НА́РОЧНИЙ, ного, ч. Посланець з терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур’єр. 19 листопада [1918 року] Реввійськрада Українського фронту спеціальним нарочним надсилає частинам 1-ої дивізії наказ про початок наступу (Скл., Легенд. начдив, 1957, 52). Словник української мови в 11 томах